Стягнення аліментів в судовому порядку

Аліменти на дитину є важливим елементом забезпечення її матеріального благополуччя, особливо в разі розлучення батьків.

Проте, якщо один із батьків їх не сплачує, другому з батьків, або особі, що їх заміняє, необхідно звернутися до суду за допомогою у стягненні аліментів у примусовому порядку.

У статті будуть розглянуті судові процедури, які допоможуть забезпечити сплату аліментів, включаючи порядок подання заяви до суду, докази, які подаються до заяви, в тому числі ті, що включають данні про матеріальний стан батьків та можливі наслідки невиконання рішення суду щодо сплати аліментів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 181 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як вже зазначалося в статті “Розмір аліментів та порядок їх розрахунків” способів сплати аліментів є два:

 Добровільний та примусовий (судовий). Детальніше про розрахунки аліментів тут…

Якщо один з батьків добровільно свого обов’язку не виконує або батьки не можуть дійти згоди щодо достатнього їх розміру, виникає необхідність звертатися до суду для вирішення цього питання в судовому порядку.

Спершу потрібно визначитись з судом до якого повинна бути подана заява. Тобто з судом, який уповноважений здійснити розгляд у конкретній справі.

Відповідно до статті 19 ЦПК України загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з сімейних правовідносин. 

За загальним правилом, так би мовити, за замовчуванням, територіальна підсудність визначається місцем проживання відповідача (ст. 27 ЦПК України).

Але, як відомо, з кожного правила є певні виключення. В тому числі це стосується й справ про стягнення аліментів.

Для цього виду спорів передбачена так звана альтернативна підсудність, тобто така, що дає право позивачеві самостійно вирішувати до якого саме з кількох судів він може звернутися. Ця підсудність передбачена ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України.

Так у цій статті зазначено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що позивачу дається на вибір два варіанти: звернення за місцем проживання чи перебування відповідача, як це передбачено й за загальним правилом,або за своїм місцем проживання чи перебування.

Проте зараз, у зв’язку з воєнним станом, викликаним збройною агресією РФ проти України, розгляд справ на тимчасово окупованих територіях є неможливим. З цією метою у п. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено наступне: «У разі неможливості здійснення правосуддя судом з об’єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв’язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється».

Визначившись з судом, до якого необхідно подати заяву, слід добре поміркувати в якій саме формі необхідно до нього звернутися і який вид провадження слід обрати.

Адже цивільний процес передбачає дві можливі форми судового розгляду у справі про стягнення аліментів, вибір якої, згідно з ч. 2 ст. 161 ЦПК України, залишається на розсуд заявника.

Проте, є певні нюанси, на які потрібно звернути увагу перед подачею такої заяви.

Перша  форма звернення до суду – наказне провадження.

Воно є самостійною формою судового розгляду окремих категорій справ, що здійснюється на основі письмових доказів, а коло справ, які можуть бути в ньому розглянуті, є чітко визначеними законом.

Для відкриття провадження у наказному провадженні подається відповідна заява, форма і зміст якої передбачені ст. 163 ЦПК України.

За його результатами видається судовий наказ, що є особливою формою судового рішення, або ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Це швидкий, а отже, й менш затратний вид провадження.

Його мета зняти зайве навантаження на суди та пришвидшити розгляд нескладних справ, вимоги по яких є безспірними.

Для стягувача аліментів це є додатковим плюсом, оскільки дозволяє максимально швидко отримати кошти на утримання дитини. 

Вимоги про стягнення аліментів, за якими можна подати заяву про видачу судового наказу є:

• Заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
• Заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до ст. 167 ЦПК  України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п’яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, – протягом п’яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п’ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи – боржника.

 Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Виданий за цією категорією вимог судовий наказ не підлягає оскарженню.

Суд протягом п’яти днів з дня набрання судовим наказом законної сили надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого судового наказу в Єдиному державному реєстрі судових рішень та Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, стягувачу на його офіційну електронну адресу або рекомендованим чи цінним листом у разі відсутності офіційної електронної адреси.

Тобто, стягнення аліментів в порядку наказного провадження максимально спрощено, оскільки воно розглядається протягом досить короткого строку, без виклику та участі сторін, на підставі доданих до заяви про його видачу доказів, та  без  проведення судового засідання. 

При цьому, як зазначалося вище, стягнення аліментів за судовим наказом можливе лише чітко визначених розмірах.

Друга – позовне провадження.

Нині діючим законодавством передбачені два види позовного провадження – загальне позовне та спрощене позовне провадження.

Загальне позовне провадження це більш процедурно складне та тривале провадження, порівняно з описаним вище.

Як правило воно призначене для складних справ, з більшою кількістю учасників і більш тривалими строками, порівняно з наказним та спрощеним провадженням.

Розгляд справ в порядку загального позовного провадження  здійснюється для тих справ, яких не може бути здійснено за правилами спрощеного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження справи:

1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування;

3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;

5) в яких ціна позову перевищує двісті п’ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

6) інші вимоги, об’єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Формою звернення до суду в порядку загального позовного провадження є позовна заява, вимоги до змісту якої передбачені у статтях 175-177 ЦПК України.

Якщо позовна заява відповідає вимогам, суд протягом 5 днів відкриває провадження у справі з дня її надходження (ч. 1 ст. 185 ЦПК), або не пізніше наступного дня з дня отримання відповідної інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

Загальне позовне провадження складається з:

1) підготовчого провадження ( строк проведення – протягом 60 днів з дня відкриття). Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі( ч. 2 ст. 196 ЦПК);

2) Розгляду справи по суті, в якому вирішується спір, на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат ( ст. 209 ЦПК). Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом 30 днів з дня початку розгляду справи по суті.

Але, суд не завжди дотримується цих строків.

Судові засідання проводяться, як правило за участю сторін, якщо ними не подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у формі судового засідання, про місце, дату і час, якого суд повідомляє учасників.

Розгляд справи по суті у суді першої інстанції закінчується ухваленням судового рішення (ч. 3 ст. 258 ЦПК).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 273 ЦПК).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду – протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення ( ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Спрощене позовне провадження – новела діючого процесуального законодавства, що покликане пришвидшити розгляд деяких справ, але не є такими, що можуть бути розглянуті за правилами наказного провадження.

Його мета – швидке вирішення справ.

         Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК спрощене позовне провадження призначене для розгляду:

1) малозначних справ;

2) справ, що виникають з трудових відносин;

3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд;

4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 19 ЦПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п’ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов’язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);

4) справи про розірвання шлюбу;

5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 274 ЦПК у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Зміст і форма позовної заяви в спрощеному провадженні така ж як і для загального.

Згідно з ч. 3 значеної статті, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) ціну позову;

2) значення справи для сторін;

3) обраний позивачем спосіб захисту;

4) категорію та складність справи;

5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;

6) кількість сторін та інших учасників справи;

7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, позивач подає письмове клопотання, або викладає його зміст в самій позовній заяві (ч. 1 ст. 276 ЦПК).

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження вирішується судом (стаття 277 ЦПК).

Суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 5 ст. 274 ЦПК).

Розгляд справ в порядку спрощеного позовного провадження здійснюється за правилами загального позовного провадження, але з урахуванням особливостей передбачених главою 10 розділу 3 ЦПК.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 275 ЦПК).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться (стаття 279 ЦПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 183 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

   Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

–  стан здоров’я та матеріальне становище дитини;

–  стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;

–  наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

–  наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

–  доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

–  інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).

В тому разі, якщо буде встановлено наявність у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати, суд не обмежується розміром заробітку платника аліментів (ч. 3 ст. 182 СК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для її вирішення.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Отже, для того, щоб суд не тільки прийняв вашу позовну заяву/заяву про видачу судового наказу до розгляду, а й стягнув кошти на утримання дитини в розмірі, що є необхідними для її нормального розвитку, потрібно ретельно підготувати доказову базу, якою позивач/заявник обґрунтовують заявлений розмір аліментів та викласти доводи в мотивувальній частині відповідної заяви, що цими доказами підтверджуються.

По-перше, до суду необхідно подати документ, що посвідчує походження дитини. Себто – свідоцтво про її народження, де батьками записані позивач (заявник) та відповідач (боржник).

По-друге, до суду, при поданні позовної заяви, або заяви про видачу судового наказу, необхідно надати докази того, що дитина проживає разом з позивачем/ заявником (наприклад: довідка або акт ЖЕО, ОСББ тощо).

Також до позову/заяви завжди потрібно долучати копії паспорта позивача/заявника, його РНОКПП (реєстраційний номер облікової картки платника податків), а також копію паспорта і РНОКПП відповідача/боржника.

Копія РНОКПП боржника/ відповідача необхідна, в першу чергу для того аби при виконанні рішення, виконавець міг отримати всю необхідну інформацію про його рахунки, доходи та інші відомості які сприятимуть в виконанні рішення суду.

В тому разі, якщо батьки дитини розлучилися, до суду також подається копія свідоцтва про розлучення та копія відповідного рішення суду.

Зважаючи на те, що справи про стягнення аліментів може розглядатися за правилами як позовного, так і наказного провадження предмет доказування тут може відрізнятися, оскільки, як зазначалося вище, основним критерієм, що їх відрізняє один від одного є наявність спору про право.

Отже, предметом доказування в даній категорії справ є:

• Наявність аліментних зобов’язань;
• Знаходження неповнолітньої дитини на утриманні заявника;
• Наявність обставин, що підтверджують можливість стягнення аліментів в судовому порядку у відповідному розмірі;
• Відсутність спору щодо оспорювання батьківства (материнства);
• Відповідний вік дитини, що дає право на отримання аліментів;
• Для наказного провадження додатковим предметом доказування буде також відповідність заявлених вимог ст. 161 ЦПК України та відсутність спору.

Якщо заяву подано за правилами позовного провадження обов’язок по доказуванню покладається однаково як на позивача, відповідача та третіх осіб, а якщо подано заяву в порядку наказного провадження, доказування лежить виключно на особі заявника, який, через особливості розгляду справи, повинен аргументувати свою позицію в заяві, надавши відповідні письмові докази.

Судовий збір за подання заяви про стягнення аліментів

Справлення судового збору провадиться на підставі ЗУ «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року.

Відповідно до ст. 1 цього Закону судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи – підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).

Проте, ст. 5 Закону встановлюються пільги, що дають підставу для звільнення від сплати судового збору.

 Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 встановлено, що від сплати судового збору звільняються позивачі – у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Витрати пов’язані з розглядом справи

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України сторони повинні з першою заявою по суті справи попередньо вказати орієнтований розмір суми фактично понесених судових витрат і витрат, які плануються понести в перспективі.

Розмір цих витрат можливо безпосередньо вказати в самій заяві.

Але це не позбавляє сторону у майбутньому довести інший фактичний розмір понесених стороною витрат.

При цьому слід мати на увазі, що розділ ЦПК України, яким регулюється наказне провадження, не містить окремого порядку відшкодування витрат пов’язаних з розглядом справи.

Судові витрати регулюються в главі 8 розділу І Цивільного процесуального кодексу під назвою «Судові витрати», з аналізу змісту якої вбачається, що понесені витрати, пов’язані з розглядом справи повинні доводитись сторонами, які беруть в ній участь.

Тобто, зважаючи на те, в порядку наказного провадження можуть розглядатися лише вимоги у яких відсутній спір, то витрати пов’язані з розглядом справи не можуть бути розглянуті в ньому.

Таким чином, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи в порядку позовного провадження.

Так відповідно ч. 2 141 ЦПК інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову – на відповідача;

2) у разі відмови в позові – на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 зазначеної статті).

Законодавством України встановлено декілька видів відповідальності, що покладається на платника аліментів, у разі несплати аліментів, а саме: цивільна; адміністративна та кримінальна.

Шановні читачі, якщо вам потрібна допомога зі звернення до суду та підготовки відповідної заяви, ви можете звернутися до мене будь-яким зручним для вас способом. Також ви можете отримати послуги з представлення інтересів в суді.

Як професійний юрист з багаторічним досвідом роботи готова надати вам кваліфіковану юридичну допомогу та захисти ваші права в справах даного характеру.

Розуміючи, що процес стягнення аліментів може бути дуже непростим та зайняти певний час, я зосереджена на тому, щоб зробити все можливе, для забезпечення успішного врегулювання вашої справи.

Я забезпечу вам повне представництво інтересів в суді, належну підготовку необхідних документів та надання вичерпної інформації на всі ваші питання.

Не гайте часу та звертайтеся для отримання професійної юридичної допомоги зі стягнення аліментів та отримайте кваліфіковану підтримку та допомогу у вирішенні вашої проблеми.

Не знайшли те, що Вас цікавить?

Поставити питання  gruntj@legalassistance.com.ua або за допомогою форми зворотного зв’язку, зазначеної в кінці сторінки

До вашої уваги послуги, що можуть бути вам корисними: