Правда і міфи: Відповідальність позичальника при ліквідації банку

Спростування міфу про необов’язковість погашення кредиту перед банком, який ліквідується

В сучасному фінансовому світі питання відповідальності позичальника за погашення кредиту при ліквідації банку стає дедалі актуальнішим і вимагає комплексного розгляду.

При цьому ліквідація банків породила досить популярний міф про те, що вразі якщо банк ліквідується, то кредит в ньому отриманий можна не сплачувати.

Чи дійсно це так і, чи є якісь наслідки такої поведінки розглянемо на відповідному прикладі.

Контекст

Нещодавно до мене звернулася особа, яка уклала кредитний договір з Конкорд і, як вона стверджує, сплачувала регулярно по ньому кошти, в тому числі й відповідні відсотки за цим кредитом.

В зв’язку з відкликанням ліцензії банку та початком ліквідаційної процедури щодо нього, дана особа припинила погашення кредиту, мотивуючи це тим, що банк або його ліквідатор повинні були йому надати нові реквізити для  подальшої сплати цього кредиту.

Через два з половиною місяці, йому почали телефонувати з вимогами про погашення суми кредиту, яка відповідно збільшилась за рахунок штрафних санкцій.

При цьому, за твердженням особи, договір він загубив.

Тобто, перевірити дійсний розмір заборгованості та відповідність нарахованих йому за договором штрафних санкцій наразі неможливо.

Загальні засади

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Права та обов’язки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в процедурі ліквідації банку

Частиною 1 ст. 1 44 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі – Закон № 4452-VI) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до ч. 4 ст. 44 зазначеного вище Закону Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Згідно ч. 5 вище зазначеної статті Закону, Фонд з дня початку процедури ліквідації банку протягом трьох років (у разі ліквідації системно важливого банку – протягом п’яти років) забезпечує виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 45 Закон № 4452-VI Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур’єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Відповідно до п. 4  ч. 1 ст. 48 Закон № 4452-VI Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема, вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 зазначеного вище Закону, Фонд має право здійснювати реструктуризацію заборгованості клієнта банку, що ліквідується, у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду, у тому числі шляхом: 1) зміни строку користування майном (активом) клієнтом (клієнтами) банку, у тому числі на строк, що перевищує строк ліквідації банку; 2) часткового виконання зобов’язань; 3) зміни процентної ставки за кредитом; 4) зміни виду забезпечення, що збільшить вартість майна (активу), що є забезпеченням виконання умов договору; 5) незастосування штрафних санкцій/пені, неустойки.

Згідно із п.п. 1, 2, 3 ст. 50 Закон № 4452-VI Фонд здійснює інвентаризацію та оцінку майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку, до якої включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. Кредитні кошти є активом банку та включаються до складу ліквідаційної маси для подальшого задоволення вимог кредиторів (вкладників) банку.

У відповідності до п. 6 ст. 51 Закон № 4452-VI може бути продане на відкритих торгах право вимоги за кредитним договором.

Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлення права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається.

Приймаючий банк набуває усіх прав та обов’язків кредитора щодо позичальника (боржника) вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги разом із правами за договором забезпечення таких вимог.

У разі продажу кредиту новий кредитор (банк) має письмово повідомити позичальника про заміну кредитора за кредитним договором та вказати нові реквізити на які слід сплачувати кошти.

Факт продажу кредиту не змінює умови кредитного договору.

Висновки

Отже, виконання кредитного договору покладає на отримувача такого кредиту обов’язок вчасно повертати одержані кошти за ним та відповідні відсотки.

Даний обов’язок не припиняється навіть при ліквідації банку, оскільки при його ліквідації повинна бути сформована ліквідаційна маса, яка буде використана, в тому числі для задоволення вимог кредиторів банку.

Порушення обов’язку щодо своєчасного виконання отримувачем кредиту, строків повернення коштів та сплати процентів за ним, тягне за собою застосування до останнього наслідків, передбачених договором, або законом.

Види та розміри забезпечення виконання кредитного зобов’язання, визначаються відповідним договором, без якого не можливо точно та достовірно встановити суму боргу, яка підлягає стягненню з боржника.

Окрім того, без вивчення змісту такого договору, не можливо встановити обсяг прав та обов’язків сторін, які його уклали.

В даному випадку, зважаючи на те, що до банку було застосовано ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора, повноваження кредитора в кредитному договорі перейшли до останнього, а отже, боржник повинен був здійснювати погашення такого кредиту вже Фондові, за реквізитами зазначеними в кредитному договорі або на реквізити накопичувального рахунку, які розміщуються на офіційних сайтах банку та Фонду.

При цьому позичальник не позбавлений можливості письмового звернення до банку, або Фонду для уточнення актуальних реквізитів для погашення кредиту та виконання своїх обов’язків за Договором.

Щодо обов’язку повідомити позичальника (боржника) про нові реквізити для сплати кредиту, то слід зазначити, що він виникає лише у нового кредитора при продажі кредитного зобов’язання, а у разі якщо вимога не була продана іншому кредитору, а залишилась у банку, що ліквідується, то законом не покладається на ліквідатора обов’язок повідомляти про нові реквізити кожного боржника окремо, а лише наділяє його повноваженням робити відповідне оголошення на власному сайті, в відділеннях банку, що ліквідується, та у відповідних друкованих виданнях.

Для того аби повною мірою розібратися в ситуації необхідно:

1. З’ясувати хто наразі є кредитором та чи не було продано право вимоги за цим кредитним договором новому кредитору;
2. Письмово звернутися до відповідного кредитора або ліквідатора для з’ясування суми заборгованості за кредитом з її детальним розрахунком;
3. Отримати від нього копію договору з усіма додатками до нього, в разі втрати свого екземпляру.

Всі ці дії є необхідними для правильного визначення грошового зобов’язання позичальника перед кредитором та уникнення надмірного необґрунтованого фінансового тягаря.

Судова практика

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 554/2542/16-ц (провадження № 61-1207св18) зроблено висновок по застосуванню частини першої статті 613 ЦК України та вказано, що: «прострочення кредитора полягає або в безпідставній відмові від прийняття належного виконання, або в невиконанні кредиторських обов`язків, або в інших діях чи бездіяльності з боку кредитора, які не дозволяють боржнику виконати зобов`язання належним чином.

Якщо прострочення боржника – це прострочення у виконанні зобов`язання, то прострочення кредитора – це прострочення у прийнятті виконання зобов`язання.

Доводи апеляційного суду про неможливість виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором у зв`язку зі зміною банківських реквізитів необґрунтовані, оскільки у разі відсутності кредитора у місці виконання зобов`язання або ухилення ним від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з його боку боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса, нотаріальної контори (пункти 1, 2 частини першої статті 537 ЦК України)».

Посилання на рішення, де зазначені висновки: https://reyestr.court.gov.ua/Review/82499475.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 369/9787/15-ц (провадження № 61-21883св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 338/75/16-ц (провадження № 61-5853св18).

Отже, історії про те, що можна не платити кредит банку, який ліквідується, є лише міфом, який немає нічого спільного з реальністю, а ті, хто довіряють таким історіям можуть на собі відчути всі негативні наслідки своєї недобросовісної поведінки.

Тож, якщо ви взяли на себе певні зобов’язання, ставтесь до їх виконання відповідально, адже уникнути відповідальності, скоріш за все, не вийде.

Приєднуйтесь до моїх соціальних мереж:

https://www.instagram.com/legalsolutionsdnipro/?hl=uk

https://www.facebook.com/gruntjlegalassistance/