Будинок не можна подарувати без земельної ділянки, на якій він розташований.

В Україні діє загальний принцип цілісності об’єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Відповідні положення містяться у постанові КЦС ВС від 26 грудня 2019 року у справі № 364/515/19.

Чим мотивовано позовну заяву?

Позовна заява мотивована тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір дарування житлового будинку, відповідно до якого позивач отримав у власність житловий будинок.

Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0945 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Сторони домовилися про передачу земельної ділянки у власність позивачу після виготовлення технічної документації.

Оскільки дарувальник відмовляється вчиняти будь-які дії для переоформлення та передачі у власність позивачу земельної ділянки на якій розташований житловий будинок, позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку та стягнути судові витрати.

Позиції судів

Рішенням місцевого суду позов задоволено, визнано за позивачем право власності на земельну ділянку.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що набувши право власності на житловий будинок, який розташований на оскаржуваній земельній ділянці, позивач одночасно набув право і на земельну ділянку, на якій розташований будинок.

Позивач вичерпав всі можливі засоби вирішення питання оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташований належний йому житловий будинок в досудовому порядку, а відповідач ухиляється від добровільного вирішення питання переоформлення права власності позивача не земельну ділянку, тому порушене право позивача підлягає захисту.

Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення місцевого суду залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

Касаційний цивільний суд Верховного Суду погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 377 ЦК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об’єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об’єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч. 4 ст. 120 ЗК, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

Leave a Comment